27 березня 2024 року студенти кафедри технологічної та професійної освіти і декоративного мистецтва за ініціативи відповідального за виховну роботу Олександра Лівшуна відвідали кінотеатр Woodmall, де переглянули документальний фільм про російську облогу Маріуполя «20 днів у Маріуполі».
![](https://tpodm.khmnu.edu.ua/wp-content/uploads/sites/19/0-02-05-64738a936c0f60cf0240fb974525165cd4c5599157dd15fcc6d0d24f6aaf7672_b698125c9e7c2941-1024x768.jpg)
Режисер і фотограф Мстислав Чернов, фотограф Євген Малолєтка, продюсерка й журналістка Василіса Степаненко потрапили в пастку в оточеному російськими окупантами Маріуполі під час облоги міста в 2022 році. Не розраховуючи на евакуацію, вони продовжували фіксувати на камеру й документувати злочини росіян. Близько 10% відзнятих матеріалів документалістам вдалося відправити з єдиної точки у місті, де був сигнал мобільного зв’язку. Близько 30 годин відео вивезли гуманітарним коридором. Щогодини і щодня команда медіа ризикувала життям, але ціль була чітка: світ має бачити правду.
![](https://tpodm.khmnu.edu.ua/wp-content/uploads/sites/19/53151096929_7bed042eb7_c.jpg)
— Вже 23 лютого було зрозуміло, що війна близько. Ми не знали, що вона почнеться завтра, але за різними шматочками інформації, розуміли, що, найімовірніше, так буде, — розповідає в інтерв’ю «Вікнам» режисер Мстислав Чернов. — І питання було тільки в тому, де ми її зустрінемо. Ми ухвалили рішення зустріти її в Маріуполі всією командою, тому що це місто було стратегічною ціллю РФ протягом багатьох років. Інакше просто не могло бути. Росія у будь-якому разі атакувала б Маріуполь. І ми хотіли бути саме там, щоб все показати світу.
Візуальний ряд фільма «вибиває» у глядача землю з-під ніг, адже автори стрічки змушують глядача дивитись на війну впритул. Проте, як зазначає сам автор – у фільмі є надія. Звучить неймовірно, але режисер Мстислав Чернов запевняє: «Надія — саме те, що допомогло мені та всім нам пережити Маріуполь та вийти з нього не зламаними людьми, а продовжити працювати далі». І додає, що для нього та команди Маріуполь став символом боротьби: «…Коли ми бачимо страждання, коли ми бачимо людей, які втрачають своїх дітей, близьких, домівки, рятують свої життя від бомбардування, все одно завжди є хтось поряд, хто підтримує, допомагає, тримає за руку. Це, мені здається, щось абсолютно унікальне, що сталося з українцями. Ми всі стали однією сім’єю та допомагаємо одне одному».
За матеріалами «20 днів у Маріуполі»: перший український Оскар, якого краще б не було.