22 листопада 2024 року здобувачі ОПП «Середня освіта. Трудове навчання та технології, інформатика» першого (бакалаврського) рівня вищої освіти прослухали лекцію на тему «Вишивальні народні традиції села Клембівка» в межах вебінару.
Лектором виступила Красильникова Ірина Валеріївна, майстер декоративно-ужиткового мистецтва, кандидат педагогічних наук, доцент кафедри образотворчого, декоративного мистецтва, технологій і безпеки життєдіяльності Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського.
Під час лекції здобувачі мали змогу познайомитись з народними традиціями села Клембівка Вінницької області щодо виготовлення вишитих виробів, зокрема сорочок.
Село Клембівка в Ямпільському районі Вінницької області відоме як осередок вишивання й килимарства. Вироби клембівських майстринь продавали в Києві, Варшаві й Парижі. Роботи експонували на численних виставках.
У селі Клембівка, розташованому на Вінниччині, жінки створювали свої сорочки, які носили щодня, на весіллях та зберігали до самої смерті, прагнучи постати перед Богом у красивому вбранні. Ці сорочки іноді слугували і як спідня білизна, але навіть з-під декількох верхніх шарів одягу з вирізу на горловині завжди мала виглядати унікальна «квітка» клембівського стилю. Геометричний орнамент, що прикрашав ці вироби, міг змінюватися за кольором і частотою візерунків, проте його розташування та техніка вишивки залишалися незмінними. Дослідники стверджують, що предки, які створили цей візерунок, точно усвідомлювали, що закладали в нього. Їхні нащадки дбайливо зберігають цю традицію і впізнають одна одну за характерною клембівською квіткою на сорочці, навіть якщо зустрічаються за тисячі кілометрів від рідного села. Адже так вишивають жіночі сорочки лише тут, у цьому унікальному куточку світу.
Технологію створення унікальної клембівської сорочки «з квіткою» включили до Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини України.
Охарактеризовуючи орнаментальні традиції вишитих сорочок. лекторка зазначила, що орнаменти вишивалися у двох техніках – технікою «низь» та складною комбінованою технікою. В комбінованій техніці комбінуються декілька технік вишивання (іноді до семи), а саме: викол, зерновий вивід, рахункова гладь, штапівка, солов’їні вічка і ін.
Вишивка низзю творилася різними кольорами − червоним, синім, блакитним, зеленим, чорним, жовтим, а вишивка комбінованою технікою виконувалася виключно білим по білому. Орнаменти низзю мають чіткий графічний характер, а орнаменти білим по білому мають виразний фактурний характер поверхні, який твориться різними технічними прийомами.
Орнаментні мотиви вишивок низзю мають дуже давнє походження, їх прототипи і аналоги знаходимо в археологічних артефактах доби Трипілля-Кукутені і навіть ранніших археологічних епох. Це переважно геометризовані S-подібні і свастичні символи і їх різноманітні комбінації, а також ромби та хрещаті знаки-символи. Образний символьно-знаковий ряд орнаментики клембівської вишивки свідчить про глибоку давність її походження і дивовижну чистоту і збереженність її образної мови. Це стосується не тільки орнаментів вишивок низзю, але повною мірою і вишивок комбінованою технікою, в якій ті ж самі символи і знаки подаються в іншому геометризованому варіанті, продиктованому специфікою іншої техніки вишивання.
Дякуємо Ірині Василівні за змістовну і актуальну лекцію. Адже отримані під час неї знання є безцінними в контексті формування культури здобувачів та можуть бути запроваджені на практиці, знайшовши відображення як у курсових роботах так і в інших видах художньо-творчої діяльності студентів.