Лекція Красильникової Ірини Валеріївни на тему «Вишивальні народні традиції села Клембівка»

22 листопада 2024 року здобувачі ОПП «Середня освіта. Трудове навчання та технології, інформатика» першого (бакалаврського) рівня вищої освіти прослухали лекцію на тему «Вишивальні народні традиції села Клембівка» в межах вебінару.

Лектором виступила Красильникова Ірина Валеріївна, майстер декоративно-ужиткового мистецтва, кандидат педагогічних наук, доцент кафедри образотворчого, декоративного мистецтва, технологій і безпеки життєдіяльності Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського.

Під час лекції здобувачі мали змогу познайомитись з народними традиціями села Клембівка Вінницької області щодо виготовлення вишитих виробів, зокрема сорочок.

Село Клембівка в Ямпільському районі Вінницької області відоме як осередок вишивання й килимарства. Вироби клембівських майстринь продавали в Києві, Варшаві й Парижі. Роботи експонували на численних виставках.

У селі Клембівка, розташованому на Вінниччині, жінки створювали свої сорочки, які носили щодня, на весіллях та зберігали до самої смерті, прагнучи постати перед Богом у красивому вбранні. Ці сорочки іноді слугували і як спідня білизна, але навіть з-під декількох верхніх шарів одягу з вирізу на горловині завжди мала виглядати унікальна «квітка» клембівського стилю. Геометричний орнамент, що прикрашав ці вироби, міг змінюватися за кольором і частотою візерунків, проте його розташування та техніка вишивки залишалися незмінними. Дослідники стверджують, що предки, які створили цей візерунок, точно усвідомлювали, що закладали в нього. Їхні нащадки дбайливо зберігають цю традицію і впізнають одна одну за характерною клембівською квіткою на сорочці, навіть якщо зустрічаються за тисячі кілометрів від рідного села. Адже так вишивають жіночі сорочки лише тут, у цьому унікальному куточку світу.

Технологію створення унікальної клембівської сорочки «з квіткою» включили до Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини України.

Охарактеризовуючи орнаментальні традиції вишитих сорочок. лекторка зазначила, що орнаменти вишивалися у двох техніках – техні­кою «низь» та складною комбіно­ваною технікою. В комбінованій техніці комбінуються декіль­ка технік вишивання (іноді до семи), а саме: викол, зерновий вивід, рахункова гладь, штапів­ка, солов’їні вічка і ін.

Вишивка низзю творилася різними кольорами − черво­ним, синім, блакитним, зеле­ним, чорним, жовтим, а ви­шивка комбінованою технікою виконувалася виключно білим по білому. Орнаменти низзю мають чіткий графічний харак­тер, а орнаменти білим по бі­лому мають виразний фактур­ний характер поверхні, який твориться різними технічними прийомами. 

Орнаментні мотиви виши­вок низзю мають дуже давнє походження, їх прототипи і аналоги знаходимо в археоло­гічних артефактах доби Трипіл­ля-Кукутені і навіть ранніших археологічних епох. Це пере­важно геометризовані S-подіб­ні і свастичні символи і їх різ­номанітні комбінації, а також ромби та хрещаті знаки-симво­ли. Образний символьно-зна­ковий ряд орнаментики клем­бівської вишивки свідчить про глибоку давність її походження і дивовижну чистоту і збере­женність її образної мови. Це стосується не тільки орнамен­тів вишивок низзю, але пов­ною мірою і вишивок комбі­нованою технікою, в якій ті ж самі символи і знаки подають­ся в іншому геометризованому варіанті, продиктованому спе­цифікою іншої техніки виши­вання. 

Дякуємо Ірині Василівні за змістовну і актуальну лекцію. Адже отримані під час неї знання є безцінними в контексті формування культури здобувачів та можуть бути запроваджені на практиці, знайшовши відображення як у курсових роботах так і в інших видах художньо-творчої діяльності студентів.