21 листопада 2023 року в стінах Хмельницького обласного художнього музею (ХОХМ) була проведена гостьова лекція «Мистецтво другої пол. ХІХ ст. Імпресіонізм та постімпресіонізм – техніки живописного письма» для здобувачів освітньо-професійної програми «Образотворче мистецтво, декоративне мистецтво».
Лекцію підготувала мистецтвознавець, заступник директора з наукової роботи Хмельницького обласного художнього музею Олена Михайловська.
Лекція про мистецтво другої пол. ХІХ ст. В ній окреслено протиріччя академічної школи живопису, який послуговувався темами з античної міфології, де багато оголеної натури, що подобалося покупцям – багатим бюргерам, які шукали «солодкі» сюжети для оформлення інтер’єрів своїх маєтків. Однак часи змінювалися і молоді художники хотіли відображати реальний їм світ, а не те, що нав’язувалося правилами академічної школи, становлення якої відбувалося ще в ХVІ – ХVІІ ст.
Академізм – стиль і напрям у мистецтві XIX століття, який наголошував на необхідності дотримуватися принципів і правил, визначених визнаними офіційними авторитетами в галузі «високого мистецтва» – насамперед національними академіями мистецтв з використанням спадщини античності та Ренесансу.
Молоді художники хотіли малювати сюжети з навколишнього життя, які цікаві були їм, однак не завжди ці роботи приймали у виставкові салони тому, що вони не відповідали вимогам тодішнього академізму. Прагнення зробити предметом мистецтва навколишню дійсність і згуртувало молодих новаторів, за якими незабаром затвердилася назва імпресіоністів.
Імпресіонізм (фр. impression – враження) – стиль останньої третини XIX – поч. XX ст., представники якого прагнули природно й невимушено відображати навколишній світ у його мінливості, передаючи свої враження.
Точкою відліку послужила творчість Едуара Мане. Його картини «Сніданок на траві» та «Олімпія» стали безпрецедентною подією і вплинули на становлення майбутніх імпресіоністів.
Імпресіонізм заявив про себе у 1874 р., коли група молодих живописців влаштувала виставку своїх картин в одному з паризьких фотоательє. До цієї групи належали: Клод Моне, Оґюст Ренуар, Каміль Піссарро, Альфред Сіслей, Едґар Деґа, Берта Морізо. Назва представленого на виставці пейзажу Клода Моне «Враження. Схід сонця» і дало назву творчості цих художників.
Тож у цей час уживалися два напрями в мистецтві: реалізм та імпресіонізм, які знаходили своїх прихильників. На зміну імпресіонізму і реалізму прийшов постімпресіонізм.
Імпресіоністи прагнули зображати на полотні мить, яка справляла б сильне враження від будь чого. Реалісти прагнули зображати тільки зриму реальність.
Художники-постімпресіоністи відмовилися від тривимірності, при цьому часом вдаючись до декоративної стилізації. Вони, замінивши її площиною, стали приділяти увагу ідейності картини, деформували форми.
Термін «постімпресіонізм» увів англійський критик Роджер Фрай вражений виставкою сучасного французького мистецтва у Лондоні 1910 р., де були представлені роботи Вінсента Ван Гога, Анрі Тулуз-Лотрека, Поля Сезанна та інших художників, Ці художники стали згодом найвідомішими і найяскравішими представниками нового напряму. Кожен з них – яскрава творча індивідуальність, кожний залишив свій слід у мистецтві.
Постімпресіонізм (французькою postimpressionisme, від латинського post «після» та французького impression – «враження») – напрям в образотворчому мистецтві (переважно у французькому живописі), починаючи з другої половини 1880-х рр. до початку XX ст.
Художники цього напряму не дотримувалися основного стильового прийому імпресіоністів – зображення не самого предмету, а враження від нього. Вони прагнули вільно та узагальнено передавати матеріальний світ. Будучи логічним продовженням імпресіонізму, постімпресіонізм мав безліч відмінностей.
Мистецтво постімпресіонізму багатогранне, має багато жанрів і напрямів. Яскравим представником цього напряму був Ван Гог, про творчість якого детально розкрила Олена Михайловська у своїй лекції.
У Вінсента Ван Гога кожен твір мав суб’єктивний характер. Особливу увагу митець приділяв кольору. Він міг саме мазками передавати в картинах свій настрій і душевний стан – іноді різкими, уривчастими, загостреними, а іноді – закругленими, ритмічно повторюваними.
Гостьова лекція Олени Михайловської охоплює як предмет історії зарубіжного мистецтва, так і техніки живописного письма на прикладі художників др. пол. ХІХ ст. – імпресіоністів та постімпресіоністів.
Лекція у стінах художнього музею від фахового мистецтвознавця справила дуже позитивне враження на студентів – молодих художників. Тож дякуємо пані Олені за таку цікаву і змістовну лекцію.
Після лекції і спільного фото, здобувачі, які навчаються за освітньо-професійною програмою «Образотворче мистецтво, декоративне мистецтво» мали ще можливість оглянути експозиції у виставкових залах музею.
У великому залі експонувались живописні твори Андрія Кутана, який народився у Маріуполі, згодом переїхав у м. Слов’янськ, зараз проживає у Хмельницькому. Його роботи сповнені світлом і тихою радісттю.
Твори виконані живописцем переважно в імпресіоністичній манері. Основний напрям робіт представлених в експозиції – пейзажі та міські краєвиди. Художник любить подорожувати різними країнами (твори датуються 2005 – 2021 роками), тож на його полотнах бачимо спокійні вулички маленьких селищ, без метушні притаманної великим мегаполісам. Від твору до твору ми мандруємо разом з художником.
У виставковій залі також було представлено й експозицію творів Сергія Садчикова «Тихе щастя» (м. Бахмут). У своїх творах, написаних з 1987 по 2021 роки, автор з любов’ю зафіксував неквапливе життя Бахмута. Навесні 2022 року волонтери врятували полотна автора, які залишались у палаючому Бахмуті. Завдяки цьому, частину з великого творчого доробку митця ми маємо можливість споглядати на виставці.
