02 квітня 2024 року у Хмельницькому обласному художньому музеї відкрилась виставка колажів нашої землячки, художниці графікині, фотографині, дизайнерки, арт-педагогині, волонтерки проєкту Ukraїner – Віти БАРТОШ, колишньої студентки ХНУ (завершила 2005 р.), а від початку широкомасштабної війни з 2022 року разом із сім’єю тимчасово проживає в Німеччині, де і було створено серію мистецьких колажів під назвою «Енциклопедія мистецтв».
Відкрили виставку директорка Хмельницького обласного художнього музею Ольга ДОЛІНСЬКА та заступниця директора з наукової роботи Олена МИХАЙЛОВСЬКА. Авторка експозиції Віта БАРТОШ розповіла історію і передумови створення цієї незвичайної серії робіт.
Студенти освітньо-професійної програми «Образотворче мистецтво, декоративне мистецтво» із задоволенням оглянули колажі, в яких напевно вгадували і свої життєві ситуації. Кожен колаж, з почуття гумору – попри всі нелегкі обставини життя в еміграції, супроводжується коментарями авторки складеними із літер старих німецьких книжок і журналів.
Супроводжували студентів викладачі кафедри ТПОіДМ Лариса КОРНИЦЬКА і Сергій ДУБОВИК.
«Репродукції картин на сторінках енциклопедії мистецтва «розмовляли» зі мною як старі знайомі. Вони нагадували мені історії з дитинства, докоряли за провали, розповідали забуті анекдоти, смішили. Вони «говорили» зі мною моїм улюбленим подільським діалектом, голосами рідних і друзів, які були так недосяжно далеко. Тож я остаточно відкинула ідею з читання німецьких видань і взялась за ножиці. Я вирішила надати німим картинкам голоси, а застиглим обличчям – живі емоції» – розповіла відвідувачам Віта БАРТОШ.
Серія колажів створена у 2023-2024 роках, – про цінності, час і силу волі. Вона про те, як на чужині, всупереч всім проблемам, що спричинені перебуванням за кордоном в статусі біженця із трьома дітьми під час війни на Батьківщині, не втратити відчуття життя та чуття мистецтва. Як майже розчинитись у відчаї й знову віднайти себе, справжню. За зовні веселим візуальним коктейлем із заміксованих образів – трансляція думок про поточно-побутове щодення й міркувань про людей, час, вибір, долю, майбутнє.
На колажах ви побачите, як герої різних картин та епох зустрічаються у незвичних ситуаціях. «Мені дуже хотілось надати реальності, наблизити до нашого сьогодення сюжети картин, які завжди здавались такими відірваними від нашого життя. В моїх колажах це звичайні люди – з тривогами, радостями, надіями, а не космічні істоти».
Перетин фрагментів репродукцій різночасових відомих творів всесвітньої енциклопедії мистецтв із життєвими фразами та стереотипними висловами перетворює рукотворні колажі на актуальні меми із соціальних мереж, що відгукуються підбадьорливо відчайдушним гумором. Адже ці роботи є ще й непоганим терапевтичним тестом-самоперевіркою на рівень почуття гумору, а, значить, і поточного стану психіки.
У цей день, після відкриття виставки Віти БАРТОШ, студенти переглянули твори ще однієї художниці, знаної львівської мисткині Людмили ДАВИДЕНКО.
В основу мистецького дослідження авторки лягли роздуми про глибину людських можливостей у кризові часи та слугували відправною точкою у формуванні концепції виставки «Зрозуміти», яку презентовано у ХОХМ.
Думки авторки та її особисті переживання травматичного досвіду плавно перетікають у творчість та розростаються в ній подібно кореневищу (фр. rhizome).
Ризоми, що розглядаються у творчості мисткині як метафора, можуть непередбачувано розвиватися і приймати будь-які конфігурації. Більше того, попри нестабільність та внутрішні розриви, утворювати новий простір за допомогою одних лише рухомих ліній.
Саме лінія виступає головним засобом моделювання та формування її візуальної мови, яка однаково проявляється як в живописі, так і в скульптурі. Загалом, перехід від однієї техніки до іншої – постійний та безперервний процес, завдяки якому скульптура стала «живописною», а живопис збагатився новими просторовими рішеннями.
Попри обмежену палітру у малярстві, пластична виразність лінії утворює вібруючу поверхню полотна, наповнену динамікою та гармонією. Лінія обплітає думки та занурює у спогади. Лінія живе своїм власним життям та, вплітаючись у життя мисткині, стає для неї «ниткою Аріадни» − рятівним переходом від розпачу до вивільнення негативних емоцій.
Тож відвідуємо виставки і збагачуємося творчістю. Дякуємо ХОХМ.