15 березня 2024 року у Хмельницькому обласному краєзнавчому музеї для студентів гр. ДМ-23 в межах дисципліни «Історія українського мистецтва» завідувачем відділу інформації та маркетингу Оксаною Мельничук була проведена гостьова лекція, що стосується програмних тем дисципліни: «Мистецтво первісної доби» і «Мистецтво Давньої Руси».
«Ми ходимо по нашому минулому» – оповідає Оксана Мельничук. «Це не перебільшення і не метафора, це констатація факту – нашу справжню тисячолітню історію зберігає не сховище запорошених архівних папірців, а надійний і безсторонній свідок – наша земля. Адже кожен крок, рух або дія людини залишає по собі цілком матеріальний слід, який ми можемо відстежити у землі».
Для переважної більшості населення уламки посуду на полі чи городі – звичайне сміття, якого треба позбутись. Але є люди, яким непоказний черепок підказує: тут жили наші предки 100, або 1000, або 10000 р. тому. Ці люди – археологи. Кілька знайдених на поверхні непоказних фрагментів посуду для археологів можуть бути поштовхом для багаторічних стаціонарних розкопок, під час яких ми розчищаємо і вивчаємо залишки стародавніх будівель, посуду, знарядь праці, зброї, поховань, навіть колись схованих скарбів.
В музеї зберігається знайдений на території хмельницької громади скарб ХІІ ст., вочевидь схований під час якоїсь небезпеки, який був захований у глиняному горщику і закопаний в землю.
Студенти теж мали змогу відчути себе археологами, де біля експозиції з розрізом шарів грунту, на різній глибині показано можливі залишки артефактів. Найнижчий шар грунту – первісний період, другий – залишки трипільської культури, третій – період Київської Русі, найвищі шари грунту зберігають більш пізніші артефакти ХVІ – ХVІІ ст.
В імпровізованому для відвідувачів грунті студенти спробували «вести розкопки» і навіть змогли знайти залишки кераміки, кам’яних сокир тощо.
«Опрацюванням знахідок після розкопок займаються не тільки археологи, але й представники інших галузей науки: зоологи, ботаніки, антропологи, хіміки, фізики, геологи, навіть лікарі» – зазначає пані Оксана.
З’єднані воєдино, результати всіх цих досліджень дозоляють відтворити умови життя наших предків, їх виробничі досягнення, стиль одягу, прикрас, особливості побуту тощо. Ми дізнаємось, як виготовляли первісні знаряддя праці і як ними користувались, як будували житла у різні епохи, як і з чого робили металеві прикраси і зброю… Все це представлено в експозиції музею.
Наступна експозиція часів ХІ-ХІІІ ст. – період Київської Русі на нинішніх теренах України. Знахідки цього періоду, які були виявлені під час археологічних розкопок на землях хмельницької громади, теж зберігаються в нашому музеї. Більшість експонатів (золоті і срібні прикраси) під час воєнного стану задля безпеки зберігаються у фондах.
Виявлені знахідки та об’єкти наносять на креслення: згодом на їх основі археологи проводять відповідні реконструкції і виявляється, наприклад, що розчищений у розкопі завал горілих стовбурів – це все, що залишилось від потужних оборонних стін і веж болохівського міста Губин, знищеного у 1241 р. військами Данила Галицького. А зруйнована вежа руського городища поблизу Шепетівки поховала під собою лицаря з англійської королівської династії Плантагенетів – родича короля Річарда Левове серце…
Так як цінні артефакти цього періоду з означених причин сховані, то пані Оксана під час лекції послуговувалася світлинами цих коштовних речей, більшість з яких прикраси (колти, перстні, гривни, браслети), орнаментація яких поєднувала у собі і християнські, і ще язичницькі символи.
Цікаві відомості лекторка розповіла про гривню. Назва цієї грошової одиниці походить від слова «гривна» – нашийної прикраси часів Київської Русі. Пізніше, у різні історичні періоди, слово неодноразово змінювало своє значення. Вже у VIII-ІХ ст. під час торговельних операцій і сплати данини гривна використовувалась як міра ваги і лічби. У XII-XIV ст. Давня Русь переживала період роздробленості, а карбування монет припинилося. Роль грошей виконували переважно срібні зливки, що вже називалися «гривнями».
До слова пані Оксана представила срібний браслет ХІІ ст. з викарбуваним характерним для часів Київської Русі орнаментом, що поєднував у собі елементи «звіриного стилю» притаманного ще скіфській добі. Один з елементів оздоблення цього браслету винесено на логотип Хмельницького обласного краєзнавчого музею, чим ми дуже пишаємося.
Ми, студенти першого курсу групи ДМ-23 разом з нашою викладачкою Ларисою Анатоліївною Корницькою, кандидатом педагогічних наук, доцентом кафедри технологічної та професійної освіти і декоративного мистецтва, дякуємо Оксані Анатоліївні Мельничук за дуже цікаву і змістовну лекцію, що доповнює і розширює знання щодо тем, які вивчались за програмою курсу.
Сподобалось те, що під час гостьової лекції в музеї у нас була можливість трішки попрацювати на археологічному розкопі, відчути особливе піднесення від цікавої знахідки, а потім – трохи відпочити у житлі первісних мисливців на мамонтів. Подібних вражень ми не отримали б у жодному з інших музеїв міста.
